Список позначень у фізиці включає позначення понять у фізиці з шкільного та університетського курсів. Також включені і загальні математичні поняття та операції для того, щоби уможливити повне прочитання фізичних формул.
Для позначень фізичних величин та понять у фізиці використовуються літери латинської та грецької абеток, а також кілька спеціальних символів та діактричних знаків. Оскільки кількість фізичних величин більша за кількість літер в латинській та грецькій абетках, одні й ті самі літери використовуються для позначенні різних величин. Для деяких фізичних величин прийнято декілька позначень (наприклад для енергії, швидкості, довжини та інших) для того, щоби запобігти плутанині з іншими величинами в даному розділі фізики.
Позначення фізичних величин міжнародно стандартизовані нормою ISO 80000 Міжнародної Організації зі Стандартизації[1].
Шрифт[ред. | ред. код]
В друкованому тексті математичні позначення, що використовують латиницю, прийнято писати курсивом. Назви функцій, а також цифри та грецькі літери залишають прямими. Літери також можуть бути записані різними шрифтами для того, щоби розрізняти природу величин або математичних операцій. Зокрема прийнято позначати жирним шрифтом векторні величини, а тензорні величини — рубленим шрифтом. Іноді також для позначення використовується готичний шрифт. Інтенсивні величини зазвичай позначаються малими, а екстенсивні — великими літерами.
Позначення одиниць вимірювання, які утворені від прізвищ науковців (наприклад, Ом, Дж, Вт та інші) пишуться з великої літери, а всі решта — з малої.
Латинська[ред. | ред. код]
Через історичні причини, багато з позначень, що використовують латинські літери, походять від першої літери слова для позначення поняття іноземною мовою (здебільшого латинською, англійською, французькою та німецькою). Коли такий зв'язок відомий, це позначено в дужках. При цьому, жирним шрифтом виділена літера, від якої ймовірно походить символ для фізичної величини. Систематична етимологія позначень фізичних величин є мало дослідженою, в цій статті використано версії походження позначень Володимира Бобильова[2].
Серед латинських літер для позначень фізичних величин практично не вживається літера , особливо як мала літера ймовірно через свою схожість у написанні з нулем для запобігання непорозумінням. Часто для позначення змістовно пов'язаних величин використовуються сусідні літери абетки, наприклад декартові координати x, y, z, квантові числа j, k, l, m, n, одиничні вектори i, j, k.
Позначення з кількома літерами[ред. | ред. код]
Для позначення деяких понять іноді використовують декілька літер або і окремі слова чи абревіатури. Так, стала величина у формулі позначається часто як const. Диференціал позначається малою літерою d перед назвою величини, наприклад dx.
Латинські назви математичних функцій та операцій, які часто використовуються у фізиці:
Символ | Значення |
---|---|
curl | ротор в англомовній літературі |
div | дивергенція |
grad | градієнт |
lim | границя |
rect | прямокутна функція |
rot | ротор |
sgn, sign | signum-функція |
sinc | функція sinc |
Грецька абетка[ред. | ред. код]
В багатьох випадках позначення грецькими літерами має фонетичне походження коли для величини вибирається грецька літера, яка звучить схоже на першу літеру в назві величини не грецькою мовою.
Великі грецькі літери, які у написанні схожі на латинські літери () дуже рідко використовуються.
Кирилиця[ред. | ред. код]
Кириличні літери зараз дуже рідко використовуються для позначення фізичних величин, хоча раніше частково застосовувалися у російськомовній науковій традиції. Одним прикладом використання кириличної літери в сучасній міжнародній науковій літературі є позначення інваріанта Лагранжа літерою Ж. Гребінець Дірака іноді позначають літерою Ш через візуальну схожість графіка функції на форму літери.
Спеціальні символи[ред. | ред. код]
Дужки[ред. | ред. код]
В круглих дужках зазначається одна або декілька змінних, від яких залежить фізична величина. Наприклад, f(x, y) означає що величина f є функцією x та y.
Символ | Значення |
---|---|
векторний добуток, комутатор між двома операторами, дужка Паєрлза | |
скалярний добуток | |
, | бра-кет нотація, середня величина |
дужки Пуассона | |
модуль | |
норма |
Діактричні знаки[ред. | ред. код]
Діактричні знаки додаються до фізичної величини для позначення її певної відмінності. Нижче діактричні знаки додані для прикладу до літери x.
Символ | Значення |
---|---|
перша похідна по часу в нотації Ньютона | |
друга похідна по часу в нотації Ньютона | |
перша похідна | |
друга похідна | |
векторна величина | |
векторна величина в текстах з обмеженими типографічними можливостями (напр. на друкарській машинці) | |
середня величина, античастинка, комплексно спряжене | |
оператор | |
підкреслює відмінність величини від попередньо вжитої | |
оператор народження | |
ермітово спряжений оператор | |
Å | ангстрем |
Нижні та верхні індекси[ред. | ред. код]
Позначення фізичних величин часто мають нижній, верхній, або обидва індекси. Зазвичай нижній індекс позначає характерну ознаку величини, наприклад її порядковий номер, тип, проєкцію тощо. Верхній індекс позначає степінь окрім випадків коли величина є тензором.
Графічні позначення[ред. | ред. код]
Для наочного позначення фізичних процесів та математичних операцій використовуються графічні позначення такі як Фейнманівські діаграми, спінові мережі та графічні позначення Пенроуза.
Немає коментарів:
Дописати коментар